Розробки уроків

  Розробки уроків

 НУШ

1. Текстильні волокна. Відомості про тканину. 5 клас
https://drive.google.com/file/d/0B5aaIYYdX7aKQ1hKOS13Y1N3YWM/view?usp=sharing

2. Аплікація як вид художнього оздоблення виробів. Розробка малюнка для аплікації. 5 клас
https://drive.google.com/file/d/0B5aaIYYdX7aKZkN2cnFRVHctNEE/view?usp=sharing

3. Технологія виготовлення помпонів та іграшок із них. 5 клас

https://drive.google.com/file/d/0B5aaIYYdX7aKNnhLNGVYdmJxWjA/view?usp=sharing

4. В’язання гачком як вид декоративно-ужиткового мистецтва. 7 клас.

https://drive.google.com/file/d/0B5aaIYYdX7aKaldnalJxNGlZV1U/view?usp=sharing

Клас : 7

Дата:

Тема: Основи проектної діяльності

Мета: Розкрити поняття методу фокальних об’єктів. Розвивати уміння та навички учнів, збирати, опрацьовувати й аналізувати інформацію, розвивати бажання до творчої діяльності, виховувати

Обладнання матеріали та інструменти: зразки виробів, презентація ІКТ.

Формування ключових компетентностей: предметна, соціальна, загальнокультурна.

Очікувані результати навчальної діяльності: Вміння характеризувати метод фокальних об’єктів, визначати вироби-аналоги, складати опис виробу та вимоги до нього

Тип уроку: комбінований

Хід уроку

1.      Організаційна частина

- Привітання;

- Перевірка присутності;

- Призначення чергових;

 

2. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів

Розпочинаючи вивчення нового розділу навчальної програми, давайте пригадаємо вивчене вами раніше.

 - з чого починається процес проектування виробу?

 - з яких етапів складається процес проектування?

 - який метод проектування ви вивчали у 5-му класі?

Предмети, які оточують людину, використовувалися з давніх-давен.

Але коли порівняти їх з такими ж стародавніми, то багато в чому вони будуть різнитися. І це зрозуміло. Адже з розвитком людства удосконалювалися і технології, створювалися нові матеріали і все це вимагало удосконалення цих предметів, їх відповідності чітко визначеним вимогам: технологічним, естетичним, функціональним, економічним і екологічним.

Уміння знаходити варіанти, аналізувати їх і завдяки цьому створювати кращий варіант виробу завжди стане у пригоді у вашому житті. Ось над ци ми і будемо сьогодні працювати.

3. Повідомлення теми мети завдань уроку і мотивація навчальної діяльності.

Тема: Основи проектної діяльності

План:

 - метод фокальних об’єктів

 - створення моделей аналогів

 - складання опису виробу та вимог до нього

4. Вивчення нового матеріалу.

Методом фокальних об’єктів називають процес перенесення властивостей випадково обраних явищ та об’єктів на предмет, який проектується. Суть методу в тому, що виріб якаий маємо конструювати (наприклад свічник) ставимо у фокусі (центрі) схеми. Саме від слова «фокус» і походить назва цього методу. Вибираємо ще декілька будь-яких понять чи виробів, вибраних випадково. Визначаємо їх властивості, а далі поєднуємо властивості з фокальним об’єктом або його часиною. Бажано знайти більшість ознак чи властивостей та поєднати у єдиний варіант.

Форму виробу, яку використовують для розробки цілого ряду виробів, називають базовою. Моделлю-аналогом називається модель, створена на основі базової моделі, але відрізняється формою деталей чи оздобленням. Використання моделей-аналогів значно прискорює і здешевлює процес художнього конструювання.

5. Практична робота.

Скласти опис виробу, як виду проектної документації.

Вимоги до виробу (за варіативним модулем).

6. Вступний інструктаж.

 - Провести роботу над об’єктом, який буде виготовлятися на наступних уроках

 - Провести роботу над об’єктом та над його зміною і удосконаленням

Вимоги до виробу

Вимоги до конструкції	Зразок, у якому вироби реалізовано найкращим чином
Кількість деталей у виробі
Призначення деталей
Матеріал деталей
Габаритні розміри
Естетичний вигляд
Технологічна послідовність виготовлення деталей

7. Поточний інструктаж

8. Рефлексія

9. Заключна частина

Аналіз роботи учнів на протязі уроку, виставлення оцінок.

10. Домашнє завдання

 

 

Клас : 7

Дата:

Тема: Основи технології малярних робіт

Мета: Сформувати уміння і навички про основи технології малярних робіт. Розвивати навички роботи з малярним інструментом, виховувати позитивне ставлення до трудової діяльності та до професії маляра.

Обладнання матеріали та інструменти: шпателі, кисті, валики, лінійки, шнур і ємності для розведення фарб.

Формування ключових компетентностей: предметна, проектно-технологічна, здоров’я збережувальна.

Очікувані результати навчальної діяльності: Розуміння поняття малярних робіт, вміння вибрати потрібний варіант для оздоблення стін кімнати.

Тип уроку: комбінований

Хід уроку

1.      Організаційна частина \

- Привітання;

- Перевірка присутності;

- Призначення чергових;

2. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів

Для того, щоб розпочати вивчення основ технології малярних робіт давайте пригадаємо:

 - чим покриті поверхні стін у ваших будинках?

 - хто з вас спостерігав або приймав участь у малярних роботах?

 - яким інструментом при цьому користувалися?

3. Повідомлення теми мети завдань уроку і мотивація навчальної діяльності.

Тема: Основи технології малярних робіт

План:

4. Вивчення нового матеріалу.

Малярні роботи – це технологічних процес фарбування поверхонь конструкцій різними фарбувальними сумішами.

Процес нанесення лакофарбових покривів на поверхні конструкцій називають малярними роботами.

До малярних робіт приступають після закінчення робіт по зведенню будівельних конструкцій, улаштуванню внутрішніх інженерних комунікацій, штукатурних і облицювальних обробок, улаштуванням підготовок під чисту підлогу, коли визначені відмітки підлоги і після установки віконних і дверних рам.

Опоряджування металевих поверхонь буває тільки простим і поліпшеним.

Складність і категорія малярного опоряджування  визначає проект залежно від призначення будівель і вимог, що перд’являються до лакофарбових покривів.

Категорією опорядження забезпечує число технологічних операцій, що виконуються по підготовці поверхонь під фарбування.

До складу малярних робіт входять три основні групи виробничих операцій:

 - підготовка поверхні під фарбування,

 - фарбування підготовленої поверхні,

 - обробка пофарбованих поверхонь.

За характером фактури малярне опорядження може бути гладким або шорстким, глянцевим або матовим і мати велику різноманітність текстурних рішень. Характер опорядження визначає архітектор – автор проекту.

Малярні і шпалерні роботи виконують після закінчення всіх будівельних робіт, за винятком настилання паркету і лінолеуму. У будівництві фарбування і опорядження шпалерами поверхонь виконують для їх декоративного оформлення, збільшення терміну служби будівель, а також для поліпшення санітарно-гігєнічного стану приміщень.

Лакофарбові покриття і шпалери захищають конструкції від корозії, загнивання, вбирання вологи, самозаймання, дії хімічних речовин та ін.

Малярні вироби – це складний технологічних процес, який передбачає виконання багатьох операцій із використанням різних фарбувальних сумішей, матеріалів, механізмів, інструментів і пристроїв.

Малярне опорядження поділяють на внутрішнє і зовнішнє.

Зовнішнє опорядження повинне бути стійким до впливу атмосфери.

За зовнішнім виглядом пофарбованої поверхні малярне опорядження може бути гладеньким або шорстким (опорядження під «шагрель»). При прийманні від субпідрядників об’єкта або окремих його частин для виконання малярних робіт потрібно перевіряти готовність і якість штукатурних покривів, бетонної та іншої основи під фарбування.

Малярні роботи виконуються із використанням централізовано приготовлених розчинових сумішей, шпаклівок, грунтівок, емульсій, фарб, емалей і лаків.

Категорія фарбування (проста, поліпшена і високоякісна), фактура поверхні і колір фарбувальних сумішей для конкретних конструктивних елементів приміщень будівлі визначаються проектом. Структура технологічного процесу фарбування поверхні залежить від рівня заводської готовності будівельних деталей, виду поверхні і складу фарбувального матеріалу.

Малярні роботи повинні виконуватися з точним дотриманням послідовності операцій і технологічних перерв між ними для просихання або затвердіння покриття. Вологість поштукатурених, бетонних і гіпсолітових поверхонь не повинна перевищувати 8%, дерев’яних 12%. Фарбування вапняковими, цементними,полімер цементними сумішами і фарбами на основі водорозчинних полімерних смол виконується за підвищеної вологості поверхні.

Перед використанням на об’єкті, а також у процесі роботи, фарби, емалі і лаки слід старанно перемішувати для того, щоб покриття було рівномірним. В’язкість суміші має бути такою, щоб запобігти утворенню патьоків після її нанесення на поверхні.

Для опорядження фасадів рекомендується використовувати атмосферостійкі фарби і суміші (вапняні, цементні, полімер цементні, силікатні емульсійні, перхлорвінілові і т. н.). Вид і колір фарби визначаються у проекті.

Під час виконання малярних робіт використовується багато різноманітних матеріалів для приготування шпаклювальних і фарбувальних сумішей різних консистенції і дисперсності. Є велика номенклатура засобів механізації процесів приготування сумішей, їх транспортування і нанесення на опоряджувальні поверхні. За великих обсягів фарбувальних робіт малярні суміші виготовляють централізовано у фарбових цехах виробничих підприємств будівельних організацій, а також у при об’єктних фарбових майстернях і пересувних малярних станціях.

Централізовані підприємства, як правило, укомплектовуються стаціонарним обладнанням, внутрішньо цеховими транспортними засобами, вантажно-розвантажувальними і мийними засобами. Технологічні лінії таких цехів працюють в автоматичному і напівавтоматичному режимі. Приоб’єктні фарбові цехи і малярні станції укомплектовуються з малогабаритних засобів механізації, що серійно випускаються. До них належать: крейдо терки, фарботерки, змішувачі, насоси-емульгатори, електрокеєварки, вібросита, а також засоби механізації для транспортування і нанесення сумішей. Застосовуються також спеціальні  суміші одного призначення шпаклювально-побільні, які приймають підготовлену до використання малярну суміш, транспортують її на робочі місця і за допомогою різних розпилювальних засобів (форсунок, вудочок) наносять на опоряджувальні поверхні.

5. Практична робота.

Підібрати метод та прийоми нанесення матеріалу на поверхню стін у шкільній майстерні.

6. Вступний інструктаж.

 - зобразити майстерню на аркушах А4 та розфарбувати у відповідних колір

7. Поточний інструктаж

8. Рефлексія

 

9. Заключна частина

Аналіз роботи учнів на протязі уроку, виставлення оцінок.

10. Домашнє завдання

 

 

Клас : 7

Дата:

Тема: ТЕХНОЛОГІЯ КРІПЛЕННЯ НАСТІННИХ ПРЕДМЕТІВ

Мета: Сформувати поняття про способи розміщення та кріплення предметів в інтер’єрі; ознайомити з інструментами та пристосуваннями для кріплення предметів; розвивати логічне мислення; виховувати культуру праці.

 

Обладнання матеріали та інструменти: рівень столярний , рулетка, електричний дриль, дюбелі, молоток,

Формування ключових компетентностей: предметна . соціальна . загальнокультурна.

Очікувані результати навчальної діяльності: . Уміння характеризувати способи розміщення предметів в інтер’єрі приміщення.

 Уміння визначати потрібний спосіб кріплення настінних предметів в інтер’єрі та добирати необхідний кріпильний матеріал.

 

 

Хід уроку

1. Організаційна частина

 

- Привітання;

- Перевірка присутності;

- Призначення чергових;

 

2. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів

Розпочинаючи вивчення нового розділу навчальної програми, давайте пригадаємо вивчене вами раніше.

А) Який інструмент використовують для свердління отворів?

Б)Чи знаєте ви, що таке дюбель?

В) Що таке симетрія. асиметрія?

Г) Які види зєднання деталей ви знаєте?

3. Повідомлення теми мети завдань уроку , мотивація навчальної діяльності.

 Для комфортного існування в просторі людині необхідно досить багато предметів, до того ж потрібно, щоб вони були добре розташовані (зокрема, надійно закріплені на стіні). Книги, сувеніри, привезені з подорожей, квіти, улюблені фото в рамках, різноманітні дорогі серцю предмети повинні зайняти свої місця в інтер’єрі. У приміщеннях на стінах розміщують дзеркала, полиці, картини, карнизи для штор та інші предмети.

Сьогодні на уроці  ми з вами познайомимось із способами розміщення і кріплення  предметів в інтерєрі приміщень, інструментами та пристроями для кріплення настінних предметів та кріпильними виробами які застосовують для кріплення.

 

4. Вивчення нового матеріалу.

Тема: Технологія кріплення настінних предметів

План

1. Способи розміщення і кріплення предметів в інтер’єрі приміщень.

2. Інструменти та пристосування для кріплення предметів.

3. Кріпильні вироби: шурупи, дюбелі, анкери

 

5. Практична робота.

Кріплення класного куточка

Кріплення підвазонників

6. Вступний інструктаж.

 7. Поточний інструктаж

8. Рефлексія

9. Заключна частина

Аналіз роботи учнів на протягом уроку, виставлення оцінок.

10. Домашнє завдання

9клас

Технологія механічної обробки сортового прокату

Технологія ручної обробки сортового прокату

Очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності учнів:

●     знає та пояснює будову та принцип дії інструментів;

●     використовує контрольно-вимірювальний інструмент;

●     дотримується прийомів роботи з інструментами.

 

Тема. Контрольно-вимірювальний інструмент. Штангенциркуль

                  Мета:

•      ознайомити з призначенням і будовою штангенциркуля;

•      формувати навички вимірювання з точністю до 0,1 мм.;

•      виховувати навики наукової організації праці, самостійність, розуміння необхідності дотримання точних розмірів при виготовленні виробів;

•      розвивати окомір, координацію рухів рук та політехнічний кругозір.

Обладнання: мультимедійний проектор, екран, ноутбук, презентація, штангенциркулі, деталі для демонстрації вимірювань, роздатковий матеріал (деталі для вимірювання, листи-завдання .

ХІД УРОКУ

I.  ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ 2 хв.

ІІ. АКТУАЛЬЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ 5 хв.

1.      Які відомі вам інструменти застосовують для вимірювання розмірів та розмічання заготовок? (масштабна лінійка, рулетка, кутник, малка, транспортир)

2.      Що таке ціна поділки шкали? (різниця значень одиниць вимірювання величин, що відповідають двом сусіднім рискам шкали)

3.      Які розміри відносяться до лінійних? (довжина, ширина, товщина, висота, глибина, діаметр, радіус)

4.      З якою точністю ми можемо вимірювати лінійні розміри лінійкою? (1 мм)

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ 20 хв.

Тема, мета уроку

Призначення ШЦ-І

Види штангенциркулів

Будова ШЦ-І

Принцип роботи ноніуса

 За рахунок чого ми можемо здійснювати вимірювання з похибкою до 0,1 мм.?

ШЦ має дві шкали: міліметрова шкала на штанзі та шкала ноніуса на рухомій рамці.

Довжина шкали ноніуса становить 19 мм. ЇЇ поділено на 10 рівних частин.

Отже довжина кожної частинки (ціна поділки) становить 1,9 мм.

Різниця між ціною поділки ноніуса (1,9 мм) і найближчим до нього значенням основної шкали становить 2,0-1,9=0,1 мм., що і визначає точність вимірювання ШЦ-І.

 Якщо змістити рамку таким чином, щоб перша риска ноніуса точно співпала з другою рискою основної шкали, то відстань між губками становитиме 0,1 мм.

Алгоритм зчитування результатів вимірювання

1.      Визначити ціле число міліметрів на основній шкалі штангенциркуля – воно відповідатиме цілому числу міліметрів на основній шкалі штангенциркуля до нульової позначки ноніуса.

2.      Визначити кількість десятих часток міліметра. Для цього на шкалі ноніуса потрібно знайти позначку, яка чітко збігається з будь-якою позначкою на основній шкалі. Значення позначки на шкалі ноніуса, що збігається з позначкою на основній шкалі, відповідає кількості десятих часток міліметра вимірюваного розміру.

3.      Визначити результат вимірювання, додаючи цілі міліметри і десяті частки.

Вимірювання зовнішніх розмірів.

1.      Ослабити затискний гвинт рамки і розвести нижні вимірювальні губки на розмір, дещо більший від розміру вимірюваної деталі.

2.      Помістити деталь між губками штангенциркуля і пересувати рамку до стискання з поверхнею деталі.

3.      Закріпити рамку в такому положенні затискним гвинтом і вийняти деталь.

4.      Тримаючи ШЦ прямо перед очима, зчитати результат вимірювання.

Вимірювання внутрішніх розмірів.

1.      Ослабити затискний гвинт рамки і розвести верхні вимірювальні губки на розмір, дещо менший від розміру вимірюваної деталі.

2.      Помістити губки штангенциркуля в отвір деталі і, пересуваючи рамку, розсунути їх до стискання зі стінками вимірюваної деталі.

3.      Закріпити рамку в такому положенні затискним гвинтом і вийняти губки ШЦ з отвору деталі.

4.      Тримаючи ШЦ прямо перед очима, зчитати результат вимірювання.

     Вимірювання глибини пазів і отворів та висоти виступаючих елементів.

1.      Ослабити затискний гвинт рамки і вперти торець штанги у верхній край вимірюваного заглиблення. Переміщуючи рамку, висунути лінійку глибиноміра в отвір до упора.

2.      Закріпити рамку в такому положенні затискним гвинтом і вийняти губки ШЦ з отвору деталі.

3.      Вийняти глибиномір із заглиблення.

4.      Тримаючи ШЦ прямо перед очима, зчитати результат вимірювання.

Закріплення нового матеріалу

Ознайомлення з додатковим матеріалом

 Будова ШЦ-ІІ. (прим. при натискуванні на нижніх губках, шкалі ноніуса, рамці мікрометричної подачі під час демонстрації презентації, вони наближаються (збільшуються), при повторному натискуванні – зменшуються)

1.      Рамка мікрометричної подачі

2.      Затискний гвинт рамки мікроподачі

3.      Гвинт мікроподачі

4.      Гайка подачі рамки.

Верхні губки загострені і можуть використовуватись для розмічальних робіт.

 Для вимірювання зовнішніх розмірів використовують як нижні губки так і верхні.

 Для вимірювання внутрішніх розмірів використовують нижні губки на кінцях яких є уступи з циліндричними вимірювальними поверхнями. Губки мають сумарну товщину 10 мм (або 9 мм). Розмір, який вимірюється, дорівнює величині відліку штангенциркуля плюс товщина губок.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ 15 хв.

Інструктаж з ТБ

Практична робота

 Виставити наступні розміри на штангенциркулі:

10,1 мм;

98,7 мм;

0,8 мм;

110,5 мм;

1,4 мм

 Визначити розміри за показами штангенциркуля. Лист-завдання.

1. Виконати вимірювання деталі штангенциркулем та нанести розміри на кресленні деталі.  .

V. ПІДСУМКИ УРОКУ 3 хв.

Аргументація та виставлення оцінок.

Домашнє завдання: Опрацювати §. 

 

План-конспект уроку з трудового навчання

5 клас

Тема: «Витинанка»

Мета:  дати поняття про мистецтво витинанки;  показати  виникнення, становлення та розвиток цього мистецтва  в Україні; формувати навички виготовлення витинанок; виховувати розуміння взаємозв’язку внутрішньої  та зовнішньої краси навколишнього світу через створення   художнього образу засобами витинанки та естетичне  ставлення до народного мистецтва.

Тип уроку: комбінований.

 Техніка виконання: витинання.

  Обладнання:  ножиці, скло, косий ніж, чорна скринька, набір букв, кольоровий папір, картон, клей ПВА,  

Музичний супровід:   аудіозапис творів   віденських    композиторів –

                  В. Моцарта, Л. Бетховена,  Ф. Шуберта. 

                                                    Хід уроку

І. Організаційний момент.

 Об’єднуєм  дітей у групи. (підходимо до дітей з кошичком різнокольорових цукерків пропонуєм  взяти той колір, що подобається(кольорів стільки скільки груп)діти сідають за стіл.

Епіграф уроку:   “ Розум полягає не тільки у знанні, але й  у вмінні застосувати                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                               знання на ділі”. Арістотель

 

Добрий день, діти! Подивіться на мене й один на одного, посміхніться. Адже нічого так не привертає уваги один до одного, навіть у дуже серйозних справах, як усмішка. А на нас сьогодні дійсно очікує дуже багато роботи .

ІІ. Повідомлення теми уроку

 На кожен стіл роздаємо конверт з набором букв. Пропонуємо скласти тему сьогоднішнього уроку.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

   Сьогодні на нас чекає подорож у чарівний світ народного декоративного мистецтва – Світ Витинанки. Мабуть, не всі  знають, що в кожному аркуші паперу ховаються витинанки – невидимки. Як же їх виманити звідти? Раніше це робили так: фарбували папір соком з ягід бузини або червоного буряка, а вже потім почали витинати, виманювати з паперу візерунки, квіти, сонечка. Ними прикрашали в домівках печі, стіни, вікна, мисники. Витинанки  пов’язували з основними подіями в житті селянина, і кожній  відповідала певна традиційна композиція.    До жнив клеїли врожайну, на заручини –  заквітчану,  яку потім змінювали на весільну.  От і ви, мабуть, уперше познайомилися із цім стародавнім видом декоративно – прикладного мистецтва, коли вирізали сніжинки до Нового року.

  Актуалізація опрних знань.

Кожні й групі роздаємо одного кольору клейкі стікери. Пропонуєм учням записати все, що вони вже знають про витинанку. Представники кожної команди зачитують і виходять до дошки, наклеюють на зазделегіть підготовлену таблицю (колонка «знаю»).

Знаю  

 Хочу знати  

Дізнався

Оголошення мети уроку.

Роздаємо іншого  кольору  стікери на яких учні пишуть, що вони хочуть дізнатись. Зачитують і клеють у колонку «хочу знати».

IV. Вивчення нового матеріалу.

       Історія виникнення витинанки.

Роздаємо кожній групі карточки на яких написана історія виникнення витинанки (додаток 1). Самостійно вивчають 3хв. Групам присвоюється назви «опоненти», «рецензенти», «оратори». Група «опоненти» задає питання групі «оратори», якщо вони відповіді не знають тоді відповідають «рецензенти».

       Інструмент для виконання витинанки.

«Чорний ящик»

Виносимо чорний ящик в якому знаходяться інструменти для виконання витинанки. «В чорному ящику знаходяться інструменти якими ми сьогодні будемо працювати, а саме…(учні по одному відгадують)».

Прикладне значення.

Широко використовується витинанка в оформленні книг, журналів, вітрин. Вона знайшла поширення не тільки серед українських витинальників, а й за кордоном. Композиції паперових прикрас використовуються і для сценографії. Особливо народні витинанки є вдячним джерелом для оформлення різноманітних вистав, концертів, також для створення сценічного одягу. Найважливіше у цій сфері діяльності було поєднати декорацію і сам костюм у єдине ціле. Тоді з легкістю розкривався образно-емоційний зміст будь-якої вистави. Крім цього таку техніку і мотиви орнаменту використовують художники і дизайнери. Це й зрозуміло, і тому на багатьох плакатах і стендах візерунки витинанок виступають як вдало знайдені, високохудожнього рівня заставки. Художники, витинальники чи просто колекціонери знаходять різноманітні застосування витинанкам, комбінуючи різні види мистецтва. Особливого поширення набула витинанка у декоруванні життєвого середовища в містах. Використовують витинанки і при створенні композицій вишивок чи мережив. Нині українська витинанка переживає етап трансформації на грунті досягнень народної творчості та експериментів.

     Види витинанок.

1.    Фігурки — силуетні витинанки, витяті за контуром: пташки, вершники, ляльки тощо.

2.    Розетки — витинанки з розеток, зірок, ромбиків-квадратів (усі одинарні) та накладних «сонечок». Останній тип утворювався із чотирьох-восьми різнокольорових кружалець щораз меншого діаметра, наліплених одне на одне.

3.    Дерева — витинанки фігурок природи: дерево, дерево з пташками, гілка, букет, вазон.

4.  Стрічки — одинарні лиштви* над вікнами, аплікаційні стрічки, одинарні рушники і рамочки.

5.  Шпалери — витинанки з таких композицій: центрична, рядова, вільне заповнення.

6.  Фіранки — витинанки стрічкові; великі прямокутні; портьєри з аплікаційними та мальованими візерунками.

7.  Серветки — витинанки різних типів: розеткові, квадратні, трикутні тощо.

8.  Іграшки — витинанки-ілюстрації до казок, оповідань для дітей тощо.

 V. Практична  робота.

Під час практичної роботи використовуємо музичний супровід.

Роздаємо заготовленні рисунки візерунків витинанки (мал.1 ,на вибір),  та інструменти і прилади.

      Проводимо інструктаж з техніки безпеки при роботі  ножицями та косим ножем.

Поточний інструктаж.

Учні працюють під контролем учителя, при необхідності він надає їм індивідуальну допомогу.

Вирізані витинанки наклеюємо на кольоровий папір і використовуємо для прикраси класної кімнати під час новорічних свят.

VI. Закріплення нових знань і вмінь

Роздаємо кожній групі одного кольору стікери на яких учні записують що вони дізнались і навчились виготовляти на сьогоднішньому уроці. Представник кожної групи виходить до дошки зачитує і наклеює на таблицю у колонку «дізнався».

VII. Підсумок уроку

Психологічна вправа «Наш настрій»

 - Перед кожним із вас, діти, у довільному порядку розкладені кольорові смужки. Візьміть, будь ласка, у руки той колір, який вам сьогодні найбільше до вподоби.

 Вибір дітей.

 - Ви підсвідомо вибрали собі «в друзі» ті кольори, які відповідають вашому настрою:

червоний – піднесеність;

жовтогарячий – радість;

жовтий – приємність;

зелений – спокій;

синій – сум;

фіолетовий – тривожність;

чорний – незадоволення;

білий – складно сказати про настрій.

Рефлексія. Висловіть однією тезою чи афоризмом про свою роботу на уроці.

Учитель оцінює учнівські роботи, звертаючи увагу на їхню оригінальність, правильність вирішення композиції, та демонструє  найкращі.

Домашнє завдання. Завдання за вибором, створити ескіз витинанки-іграшки.

Додаток 1

Перші витинанки зі шкіри прикрашали одяг людини,  взуття та інші речі ще задовго до того, як люди винайшли папір. Архітектурні знахідки датують появу ажурних візерунків зі шкіри та хутра V ст. до н е.  Перші паперові прикраси пов’язані з Китаєм, а саме із  винаходом паперу.  Письмові згадки про них зустрічаються в VII – XIIcт. У ХІІІ ст. ажурні вироби з паперу з’явилися в Персії, а у ХV ст. через Туреччину потрапили в Європу.

    В Україні витинанки з’явилися в середині ХІХ ст. Папір був значно дешевший за тканину, і селяни охоче прикрашали витинанками  свої оселі.

За технологічними та художніми особливостями витинанки поділяють на ажурні ( зображення міститься в прорізах) і силуетні ( зображення виступає силуетом), одинарні (виготовленні з одного аркуша паперу), складні (аплікаційні – з кількох аркушів паперу). Силуетні витинанки, де зображувались пташки, вершники, ляльки тощо ще називаються фігурками. Такі узагальнені фігурні зображення в кожному регіоні мали інші назви-

 « лялечки», « баби», «хлопці», « козаки» та « постаті».

        Іграшки – це витинанки яскраво вираженого декоративного і тематичного характеру. Такі витинанки були ілюстраціями до казок та оповідань.

                                                  

Тема. Постановка проблеми. Визначення завдань для виконання проекту. Робота з інформаційними джерелами. Аналіз та систематизація інформації. Розробка ескізних малюнків, композицій.

Мета: опрацювати інформацію з теми проекту,  розробити ескізний малюнок; виховувати бережливе ставлення до обладнання  та інструментів, любов до праці; розвивати логічне мислення,  увагу, пам'ять.

Обладнання: олівець, лінійка, зразки виробів оздоблені геометричним різьбленням.

Структура уроку

І. Організаційний момент……………………………………………...5 хв.

ІІ. Перевірка домашнього завдання………………………………….10 хв.

ІІІ. Актуалізація знань учнів…………………………………………..5 хв.

IV. Мотивація навчальної діяльності…………………………………5 хв.

V. Вивчення нового матеріалу……………………………………….15 хв.

VІ. Систематизація знань………………………………………………5 хв.

VІІ. Практична робота………………………………………………..40 хв.

VІІІ. Підсумки уроку. Домашнє завдання…………………………….5 хв.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент.

Привітання, перевірка присутності учнів на уроці та наявності робочого одягу, перевірка підготовки робочих місць учнів.

IІ. Перевірка домашнього завдання.

Продовжити речення.

1.     Під час роботи треба стежити за тим, щоб…

2.     Перед початком різьблення на дошку наносять…

3.  Для геометричної різьби використовується…

4.  Ніж-косячок виготовляють за допомогою…

5.  Ніж-косячок заточують…

6.     Різьблення впоперек волокон відрізняється від різьблення уздовж…

7.     До основних прийомів різьблення відносять…

IIІ. Актуалізація  опорних знань умінь та навичок учнів.

1. На які види ділиться плоско виїмчасте різьблення?

2. Чому даний вид різьби називають «Геометричною різьбою»?

3. Що таке орнамент?

4. Які традиційні мотиви має геометричне різьблення?

5. Назвіть основні елементи геометричної різьби?

ІV. Мотивація навчальної діяльності.

Ми вже навчилися створювати та вирізувати прості орнаменти й мотиви геометричного різьблення. Надалі нам необхідно оздобити виріб власною створеною композицією.

Повідомлення учням нової теми, ознайомлення з метою та завданнями уроку.

V. Вивчення нового матеріалу.

Визначення завдань для проекту

В першу чергу виріб має бути простим за виконанням, тому, що більше часу слід виділити на оздоблення виробу. Можливе використання електроінструменту та верстатів.

Запитання до класу.

Які вироби можна швидко виготовити для оздоблення різьбленням?

Які з них виготовляються з невеликої кількості матеріалів?

Отже, ми можемо оздоблювати кухонні дошки, деякі деталі поличок, таці, точені тарілки, підставки, рамки тощо (додаток 3).

Завдання для виконання виробу та його оздоблення (проекту):

- вибрати виріб аналог;

- розробити форму виробу та орнаментальну композицію для оздоблення різьбленням;

- розробити документацію, необхідну для виготовлення та оздоблення проектованого виробу;

- виготовити виріб;

- оздобити виріб згідно розробленої композиції;

          - презентація творчого проекту.

Рекомендації до виконання проекту

Перед виконанням творчого проекту слід виконати планування своєї роботи. Усю діяльність розбити на частини. Так буде легше контролювати себе. План роботи виконують у формі таблички.

Крім плану, мають бути наступні відомості:

           - специфікація – перелік деталей у виробі, що має більш як одну деталь;

           - технологічна карта – послідовність операцій та перелік інструментів, які необхідні для практичної реалізації проекту.

Крім вище перелічених матеріалів, у пояснювальній записці до проекту мають бути креслення деталей, ескізний рисунок композиції, екомічний обрахунок та висновки.

Виконання ескізних рисунків

Ескіз — це зображення, виконане від руки, із додержанням пропорцій на око. Ескіз — це художній проект майбутнього виробу. Для роботи в техніці аплікації зручно користуватися ескізом, виконаним у кольорі, тому його можна зробити олівцями, акварельними фарбами, гуашшю, фломастерами тощо. Ескіз, в який входять всі умовності робочого креслення служить виробничим документом, хоча і тимчасовим, але повністю забезпечуючими виготовлення деталі.

Ескізи застосовують при проектуванні нових та вдосконаленні існуючих виробів. Саме за допомогою ескізу втілює на папері свою ідею, свій творчий задум архітектор, проектувальник, конструктор, раціоналізатор. Ескізи виконують і тоді, коли у виробничих умовах виникає термінова потреба виготовлення нової деталі замість тієї, яка вийшла з ладу, а запаска відсутня. Часто за ескізами виконують креслення деталей.

За змістом ескіз не відрізняється від креслення. Ескіз виконується олівцем твердістю М та ТМ на папері у клітинку та на креслярському папері.

Клаузура – графічне зображення  можливих варіантів майбутніх елементів виробу як в загальному вигляді, так і з прорисовкою окремих частин чи деталей.

Під час створення клаузули проявляється творча фантазія  дизайнера, вміння застосовувати зібрану інформацію в цілому.

VІ. Систематизація знань.

1. Як визначаємо тему проекту?

2. Які вимоги до матеріалів з яких виготовляємо виріб?

3. Які вимоги до виробу?

4. З яких частин складається проект?

5. Для чого потрібна технологічна карта?

6. Як виконується ескізний рисунок?

VІІ. Практична робота

Тема. Розробка ескізних малюнків та композицій.

6. 1 Вступний інструктаж.

Завдання:

1. Вибір завдань для виконання проекту.

2. Опрацювання інформації відповідно до теми проекту.

3. Розробити орнаментальну композицію для виконання проекту. Зразки орнаментів різних мотивів наведені в додатку 3.

6.2 Поточний інструктаж.

Якщо в учні виникають труднощі з побудовою певних елементів, тоді на дошці демонструю правильну побудову тих чи інших елементів. Побудови виконую як окремих елементів так і певних мотивів.

6.3 Заключний інструктаж.

●     демонстрація кращих робіт;

●     вказати на найбільш поширені помилки та шляхи їх усунення;

●     виставлення оцінок.

VІІІ. Підсумки уроку.

Домашнє завдання: закінчити орнаментальну композицію.